Як побудувати розумне місто? Частина 1

Планування міста має відбуватись за певними законами. У сучасному світі однією з домінант у містобудуванні є теорія Нового урбанізму, яка проголошує міський простір суспільним і загальним, а отже й комфортним для всіх. Щоб забезпечити це, архітектори та містобудівники створили 10 принципів, 10 аксіом “розумного урбанізму”, тобто поміркованого, раціонального підходу до організації простору у будь-якому місті. Розробники цієї теорії стверджують, якщо застосовувати ці принципи на практиці, то життя в урбан-середовищі стане набагато приємнішим, комфортнішим та чистішим.

Як побудувати розумне місто? Частина 2

Принцип 1. Баланс з природою

[metaslider id=1903]

Міста, як великі скупчення людей, виробництв, автомобілів, відходів та інших результатів людської діяльності мають знаходити баланс з природою. Навіть у місті має існувати своя екосистема, щоб люди у ньому почували себе добре. Принцип балансу з природою підкреслює відмінність між переробкою ресурсів та їх експлуатацією.

Цей принцип популяризує екологічну оцінку та виявлення вразливих зон, які ставлять під загрозу існування екосистем у міському просторі. Їх у свою чергу можна відновити за рахунок збереження, розпланованого землекористування та створення відкритих просторів, які не чіпатиме рука людини. Великі дендропарки, ботанічні сади, зоопарки, ліси, сквери повинні становити значну частину міської площі.

Цей принцип наголошує, що використання ресурсів у житлі можна замінити відновлюваними джерелами енергії, що сприятиме екологічній рівновазі. Принцип балансу з природою стверджує, що неправильно “діяти усупереч природі”. Наприклад, зрізати дерева на схилах, розробляти на міських пагорбах кар’єри, ховати стічні води і промислові відходи у природну дренажну систему, займатися будівництвом на міських схилах у природньо невідповідних для цього місцях.

Згідно з цим принципом міський екобаланс може підтримуватися, якщо зберігати незахищені природні ділянки, контролювати збереження екобалансу та згідно з правилами та нормами віддавати земельні ділянки під забудову. Таким чином, розумний урбанізм має перебувати у балансі з природою.

Принцип 2. Баланс з традиціями

[metaslider id=1922]

Цей принцип полягає у гармонії з культурною спадщиною конкретного місця. Тому, згідно з ним, дозволяється втручатися у міський простір лише з урахуванням існуючих культурних цінностей, практики забудови та архітектурного стилю, який історично склався у цій країні, регіоні, місті. Цей принцип наголошує на необхідності адаптації нової забудови до кліматичних умов місцевості, соціальних обставин, використанні доречних матеріалів та технологій. Це сприятиме збереженню архітектурного стилю та мотивам, які спрямовані на зв’язок з культурними цінностями.

Принцип вимагає звертати увагу на історичні пам’ятки. Не блокувати новими будівлями види на історичні будівлі та природу. Рішення з планування мають засновуватися на балансі традицій, охороні історичної архітектурної спадщини і збереженні загальних компонентів та елементів міського малюнка.

Принцип 3. Використання доцільних технологій

[metaslider id=1923]

Такі технології мають підкреслювати доречність використання будівельних матеріалів та інфраструктурних систем місцевим умовам та обставинам. Також це означає використання відновлюваних джерел енергії, здешевлення технології, використання простих, але працюючих методів для боротьби з бідністю, голодом, безробітністю та неконтрольованою міграцією.

Людський ресурс, геокліматичні умови, доступні ресурси у даній місцевості та розмір інвестицій – все це характеризує доцільність технології. У місцях, де перебуває велика кількість працівників доцільно застосовувати трудомісткі методи, там буде дешевшою робоча сила. Де накопичуються надлишкові заощадження – капіталомісткі методи є актуальними, там робоча сила буде дорожчою, але можна використовувати новітні технології, які дорого коштують.

Для кожної проблеми існує ряд потенційних технологій, які можна використати. І має бути встановлена відповідність між технологією та ресурсом. Це буде врівноважувати міську систему, не підвищуючи соціальне напруження, а також слугуватиме принципу сталого розвитку (sustainable development).

Принцип 4. Соціальна взаємодія

[metaslider id=1925]

Четвертий принцип ініціює громадську взаємодію у місцях, створених для особистого дозвілля, проведення вільного часу з друзями, місць для романтичних зустрічей та суспільної активності. Ієрархію можна представити як систему соціальних рівнів, кожен з яких має спеціальне місце у просторовій системі міста.

Місця для усамітнення

Однією з цілей розумного урбанізму є створення просторів, де б людина могла усамітнитися. Вони можуть знаходитися у міських скверах і парках, вздовж міських пагорбів, де містянин може спокійно споглядати природу, чи медитувати. Ці простори можуть знаходидися навіть у внутрішніх двориках громадських будівель чи навіть у читальних залах бібліотек. Розумний урбанізм включає простори, де людина може зайнятися самоаналізом та порозмірковувати наодинці.

Місця для проведення дозвілля з друзями

Такі місця мають бути частиною міського проектування, їх потрібно облаштовувати у центрі, у житлових кварталах, приміських районах. Містяни тут можуть зустрічатися з друзями, обговорювати новини та ділитися новими враженнями.

Місця для господарств

Розумний урбанізм зазначає, що мають бути місця, так звані “внутрішні господарства”, де сусіди можуть поспілкуватися між собою. При проектуванні та будівництві житла слід враховувати безліч потреб його мешканців і створювати умови, у яких ці потреби можна було б задовольнити. Тут члени місцевих громад можуть вирішувати власні питання, гуляти з дітьми, вигулювати тварин тощо.

Облаштовані околиці

Розумний урбанізм акцентує увагу на забезпеченні комфортних умов проживання для соціальних груп: будівництво ясел, шкіл, бібліотек, лікарень тощо.

Публічні простори

Створення так званих “міських селищ” – публічних просторів, які мають належати громаді. Розумний урбанізм заклакає до створення щільних зон, у яких люди знатимуть одне одного в обличчя. Створювати можливості, щоб громадські організації могли керувати загальними ресурсами та вирішувати загальні проблеми.

Принцип 5. Ефективність

[metaslider id=1926]

Принцип ефективності акцентує увагу на досягненні балансу між споживанням енергії, часу та інших ресурсів та досягеннями у підвищенні комфорту життя, безпеки, універсального доступу, продуктивності та гігієни. В основі цього принципу лежить рівноцінний поділ публічних площ, доріг, підприємств та установ, сервісів та міської інфраструктури, а також зменшення видатків кожного містянина для підвищення доступності всіх цих благ цивілізації.

Однією з основних проблем цього принципу є транспорт. Вдале міське планування сприяє розвитку альтернативних видів транспорту та зменшує залежність від особистих автомобілів. Вдале міське планування має сприяти доступності громадського транспорту та зручному доступу до місць відпочинку, отримання громадських послуг. Створювати умови, щоб більше людей могло прогулюватися парками, скверами, ходити пішки у магазини.

Також розумним визнається створення міст з високою густотою населення, адже тоді кожній людині доведеться долати меншу відстань, щоб потрапити до найближчої важливої установи, магазину, парку. Компактні міста є більш розумними й тому, що заохочують містян більше ходити пішки й менше користуватись транспортом.

Продовженя статті.

Фото: flickr-юзери La CItta Vita, Flickred!, Kevin Walsh, Alessandro Caproni, Cedric V.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 269 днів. За цей час ми опублікували 23431 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?