Софійська площа: через минуле до майбутнього

Цього року вперше за довгий час новорічні святкування відбуваються на Софійській площі. Сюди приїздять містяни, щоб погуляти та відпочити, а не пробігти повз у справах. Адже, незважаючи на свою автентичність та привабливий вигляд, площа довго залишалася осторонь від суспільного життя. Окрім тих нечастих заходів, що проводяться на ній, весь інший час Софійська площа стоїть абсолютно порожньою. Хоча місце дихає історією.

У 1036 році на цьому місці Ярослав Мудрий розгромив печенігів (як зазначається у переказах). Після чого почали зводити Софійський собор за зразком храму Cвятої Софії у Константинополі. На місцині навпроти собору неодноразово проводили народні зібрання, громада тут приймала важливі рішення, а за часів Київської Русі відбувалися народні віче. З того часу площа стала одним з найважливіших історичних майданчиків для зібрань киян, поступившись пізніше цим титулом Майдану Незалежності.

Можливо, з урахуванням історичних передумов, архітектор Вікентій Беретті під час розробки генплану Києва передбачив місце для створення великої площі (генплан затверджено 1837). Цю дату можна вважати початком її існування. Протягом певного часу вона не мала назви. Але у 1869 році у Києві провели ревізію назв міських топонімів, щоб уникнути їхнього дублювання, а також дати найменування безіменним вулицям та провулкам. У цей час площа стала називатися Софійською.

Яку ж роль у житті киян відіграє Софійська площа зараз? Чи хочеться тут зупинятися, зустрічатися з друзями та проводити вільний час? Чи, навпаки, вона виконує суто транзитну функцію? Заклопотані пішоходи снують повз у справах. Лише подекуди зупиняються іноземці, аби сфотографувати золоті дзвіниці Софійського собору.

Незважаючи на розташування в історичному центрі міста, площа аж ніяк не інтегрована у життя киян. Хоча, це зручний майданчик для проведення творчих заходів, тут майже не відбуваються концерти, фестивалі та ярмарки. Тут не має затишних терас кафе чи лавок під тінню дерев.

І от вперше за довгий час на цьому місці наважилися провести новорічні святкування, перенісши тардиційний ярмарок з Хрещатика. І площа ожила. Ми бачимо, як сюди приїздять люди, зустрічаються з друзями, приводять дітей, п’ють глінтвейн та фотографються.

Ян Гейл, данський архітектор, один з найвідоміших у світі урбаністів, у своїй книзі “Міста для людей” розмірковує над значенням площ у житті міста:

Ян Гейл
урбаніст
«Основні елементи міської архітектури: простори для пересування та простори для вражень. Вулиця – це відображення моделі прямолінійного пересування на ногах, а площа – це територія, яку може охопити око. Зір – найбільш розвинений із наших почуттів, здалеку ми бачимо лише силуети. І лише на відстані від 100 метрів і менше починаємо розрізняти рухи і жести. Людину ми зазвичай впізнаємо на відстані 50-70 метрів. Кількість впізнаваних деталей зростає по мірі наближення до об’єкту. Чим менше відстань, тим більш активним та насиченим може бути спілкування, тим більше емоцій отримує людина від побаченого та почутого.
Саме тому на майданчиках, призначених для проведення концертів або спортивних заходів опорною відстанню також вважається 100 м. Обличчя ж ми можемо розрізняти на приблизній відстані 25 м. А максимальною відстанню, з якої за допомогою оганів відчуття ми можемо отримувати емоції є 35 м. З розрахунку на це проектуються театральні сцени, стадіони, концертні майданчики.
Таким чином, соціальне поле зору – 100 м. Багато площ Європи створювалися з урахуванням цього факту, їхній розмір рідко перевищує 10 000 кв м, зазвичай становить 6000 – 8000 кв м. Відстань на них рідко сягає 100 м, в основному, складаючи 80-90 м. На площі такого розміру можна легко спостерігати за всім, що відбувається. Таким чином, площа – це простір для відпочинку та діяльності, відповідно до можливостей людського зору та сприйняття. На відміну від вулиць, площі психологічно пропонують зупинитися. Це місце, де людина може отримати враження».

Тому хочеться, аби Софійська площа стала частичною живого міського організму. Аби тут проводили ярмарки, концерти під відкритим небом, фестивалі. Адже цьому сприяє її розташування та оформлення, а також історична роль у становленні Києва.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 274 днів. За цей час ми опублікували 23465 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?