Новий Закон про місцеві вибори. Як він працює?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 265 днів. За цей час ми опублікували 23399 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

У четвер, 18 червня, Верховна Рада прийняла в першому читанні новий Закон «Про місцеві вибори». На документ ще чекає купа правок, але вже зараз можна робити висновки. Розбираємось, як нова виборча система працюватиме у Києві.

За новим Законом у міській раді не може бути більш ніж 80 депутатів (у містах з населенням понад 1 500 000 осіб). У чинній Київраді 120 депутатів, а отже восени їхня кількість після виборів зменшиться на 40 осіб. Відповідно, Київ мають поділити на 80 одномандатних виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців у кожному. На окрузі партія або блок може висунути від нуля до двох кандидатів.

У чистому вигляді з Закону прибрали мажоритарну систему. Нагадаємо, минулого разу Київ поділявся на 60 округів, у кожному з яких обирали депутата-мажоритарника. Інші 60 депутатів проходили у Київраду за партійними списками.

Тепер прохідний бар’єр для партій становить 5%, для виборчих блоків — 7%. Раніше блоки на місцевих виборах були заборонені, а бар’єр для партій становив 3%.

А тепер найцікавіше — пояснення нової виборчої системи. На виборчій дільниці кожен виборець віддає один голос за конкретного депутата від партії або блоку, якого висунули у окрузі, де виборець проживає. Але його голос враховується двічі: як голос за партію, яку представляє кандидат, при розподілі місць у Київраді (якщо партія або блок проходить виборчий бар’єр), та як голос за депутата у списку партії, яка отримує місця у Київраді.

Тобто за новою системою виборчий список кожної партії, яка проходить у Київраду, формується у вигляді рейтингу, де кожен кандидат отримує місце в списку відповідно до кількості голосів у себе в окрузі. Раніше список формувався всередині партії і був “закритим”.

Приклад для розуміння. Депутат Петренко з партії «Омега» отримав у себе в окрузі 35 000 голосів виборців. Його партія подолала прохідний бар’єр завдяки його голосам та голосам за інших кандидатів від цієї партії та проходить у Київраду. Відповідно до звичайної пропорційної системи, вона отримує 23 місця у міськраді. Депутат Петренко зі своїми 35 000 голосами виборців стає першим у списку, адже серед кандидатів від партії “Омега” з усього Києва він отримав найбільше голосів. Другим стає інший депутат, який отримав менше голосів, третім – іще менше, і так далі, поки не заповняться усі 23 місця в Київраді.

Таким чином створюється конкуренція між партіями, а також конкуренція між кандидатами всередині партії, що теоретично має стимулювати кожного кандидата активніше працювати з виборцями. Що новий Закон означатиме на практиці – розповідає політичний консультант Петро Охотін.

Петро Охотін
політичний консультант
«Зміни, які несе законопроект 2831-3, найбільш є вигідними рейтинговим партіям, які можуть подолати 5%-ний бар’єр. І відкриває нові можливості для кандидатів, які працюють на свій бренд. Потреба у впізнаваних на місцях політиках вносить свої корективи. Партійні організатори пропонуватимуть потенційним кандидатам купити місце в бюлетені.
Однак з цим законом така покупка не гарантуватиме перемоги. Більшість партій мають спікерів на всеукраїнському рівні, проте на регіональному рівні відчувається брак яскравих лідерів. Цікаво виглядає ситуація в Києві. Наприклад, рейтингова “Самопоміч” фактично не має впізнаваних у столиці кандидатів. Можливість того, що УДАР і “Солідарність” підуть на вибори різними командами також показує кадровий голод цих двох політичних сил (які наразі ще пробують зберегти єдиний бренд “Блоку Петра Порошенка”).
У інших структур ця проблема стоїть ще більш гостро. Виборець голосуватиме не лише за партію, але й за кандидата. І тут з’являється простір можливостей для кандидатів, які мають хорошу впізнаваність, але не можуть змагатися з “грошовими мішками” у ресурсі. Якою може бути стратегія політиків місцевого рівня? Потенційні кандидати повинні працювати з персональним брендом і створювати власну мережу прихильників. Це допоможе їм стати більш цікавими для керівників прохідних партій і спонукати останніх до переговорів».