Проблему із повоєнною відбудовою житла для українців уряд намагається вирішити за допомогою вже відомої практики – створення типових серій будинків. Кабінет Міністрів пропонує розробляти архітектурний проєкт, а потім з мінімальними змінами застосовувати його для будівництва багатьох об’єктів. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, це дозволить пришвидшити процес будівництва та зменшити його вартість. У Міністерстві розвитку громад та територій повідомили, що затвердили порядок розроблення програм комплексного відновлення територій.
Типові або ж серійні проєкти найчастіше асоціюються в українців з радянським досвідом масової побудови «панельок» та спальних районів в містах. Така нерухомість була простою та відносно доступною, хоча й могла програвати в якості та естетичності. «Хмарочос» поспілкувався з українськими архітектором Антоном Олійником та архітекторкою Анною Іскіердо, аби дізнатись чи правда серійне житло буде поганим рішенням для відбудови після війни. І чи справді сучасні панельні будинки є поганими методами будівництва.
Переваги такого рішення
На думку співзасновниці архітектурної компанії AIMM Анни Іскіердо, типові проєкти у своєму ідеальному виконанні можуть включати найкращі збалансовані рішення у співвідношенні ціни та якості. Якщо до проєктування підійти розумно, то можна прорахувати всі деталі майбутнього житла, а також мінімізувати зміни кошторису. Під час індивідуального проєктування вартість будівництва стає відомою на завершальній стадії створення проєкту, оскільки в процесі можуть змінюватись рішення, обсяги чи матеріали. Серійне житло чудово підходить для формування передбачуваних бюджетів та розуміння вартості будівництва.
Архітекторка вважає, що в умовах обмеженої кількості найкращих фахівців архітектури та інженерії, такий захід допоможе розв’язати питання швидкого будівництва. Проте роботу над цим рішення потрібно розпочати якомога раніше, адже таке проєктування забере чимало часу.
Читайте також: Аналоги хрущівок у Стокгольмі: від квартир для бідних до найбажанішого житла (фото)
Співзасновник архітектурної компанії BURØ Антон Олійник розповідає, що хороші зразки серійного будівництва створюють в найбільш успішних соціальних країнах північної Європи (до прикладу, в Данії та Швеції). В цих державах будують житло із панелей, проте вони разюче відрізняються зовнішньо та технологічно від тих, що були в Радянському союзі. Там зацікавлені виготовляти все на фабриці, щоб потім максимально швидко збирати з готових панелей на будівельному майданчику.
Читайте також: 10 реалізованих проєктів соціального житла у Європі (фото)
«Річ у тім, що в Данії будівельник отримує близько восьми тисяч євро заробітної платні на місяць. Тому бізнес намагається зробити так, щоб на майданчику працівників було якомога менше і вони швидше виконували роботу. Проте, в таких «панельках» немає головної переваги – низької ціни. В СРСР праця нічого майже не коштувала, тому будівництво було значно дешевшим», – зауважує архітектор.
Недоліки серійного виробництва
Анна зазначає, що серійне житло буде складно адаптувати в українських умовах, оскільки не всі архітектори захочуть працювати з типовими проєктами. Воно звужує поле для конкуренції архітекторів між собою. В умовах ринкової конкуренції відсутність вибору сприйматиметься неоднозначно. На додаток, люди навряд будуть в захваті від однакових будинків в різних містах.
«За радянських часів типове будівництво проходило довго – його «вдосконалювали» аж до розпаду СРСР. З часом воно ставало все гіршим, більш оптимізованим. З точки зору витрат все було детально прораховано. Однак в таких будівлях жити було складно, в порівнянні з сучасними проєктами», – говорить експертка.
Антон Олійник зауважує, що не існує єдиного проєкту ідеального будинку. Архітектура дуже контекстуальна і залежить від локації. Не можна створити однаково хороше житло для Києва й Ужгорода, для Полтави та Одеси. У містах різний клімат, звички, стиль життя тощо.
«Чиновнику легше зайнятись одним проєктом і наробити ідентичних будинків по всій країні. Але не потрібно знову заганяти всіх у «радянські в’язниці». Ми давно хочемо позбутись «панельок», бо вони не відповідають сучасним потребам суспільства. Основна цінність сучасного світу – свобода, тому вважаю поганою ідеєю з нею загравати», – каже архітектор.
За словами Антона, серійні будинки дуже сильно еволюціонували впродовж ХХ століття: ідеї розвивались, а деякі проєкти є навіть хорошими.
«Західна та Східна Німеччина після Другої світової війни пішли різними шляхами повоєнної відбудови. В східній, соціалістичній, частині програма забезпечення всіх німців житлом завершилась за декілька місяців до падіння Берлінської стіни», – говорить експерт.
Він додає, що така програма була можлива в умовах, коли головний замовник, девелопер та користувач – держава (СРСР або Соціалістична Німеччина). В умовах ринкової економіки – це неможливо. Якщо влада займатиметься повоєнною відбудовою самостійно, то може вбити будівельний бізнес.
Які рішення?
На думку Анни Іскіердо, серійним будівництвом повинна займатись держава – вона має стати замовником програми. Для розробки архітектурних проєктів необхідно проводити конкурси на національному та міжнародному рівнях.
«Після перемоги на кордоні з Білоруссю та Росією маємо створити зону відчуження, оскільки туди зможе діставати артилерія. Будівлі поряд з цією зоною мають бути монолітними із залізобетонних конструкцій з маленькими віконними прорізами зі сторони потенційного ураження артилерії», – розповідає архітекторка.
Вона додає, що на решті територій можна впроваджувати комбіновані варіанти будівництва. До прикладу, в Європі до залізобетонного монолітного конструкту додають збірні фасадні панелі на одну чи дві кімнати з утеплювачем, вікном, відливом та оздобленням. На будівельній ділянці лише герметизують шви. Таке рішення значно пришвидшує процес будівництва.
Архітектор Антон Олійник вважає, що програму повоєнної відбудови житла краще доручити приватному бізнесу. Перед тим, як обирати технологію будівництва, треба розв’язати питання щодо фінансування.
«Як тільки з’явиться уявлення, хто це буде робити, для кого робити й звідки брати кошти, то підтягнеться і технологія», – вважає експерт.
На думку Олійника, процеси відбудови житла мають відбуватись на місцях, а не в міністерствах. Варто було б знайти інструменти фінансування, субсидії, дешеві кредити чи позики для заохочення локальних громад. Це стимулюватиме розвиток громадянського суспільства та місцевого бізнесу.
Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті